‘ункц≥онал≥зм у л≥нгв≥стиц≥

65. ‘ункц≥онал≥зм у л≥нгв≥стиц≥

ѕор¤д ≥з когн≥тивною л≥нгв≥стикою в сучасному мовознавств≥ продовжують розвиватис¤ ≥нш≥ напр¤ми, що виникли ще до по¤ви когн≥тивноњ парадигми. —еред них Ч функц≥ональна л≥нгв≥стика.

‘ункц≥ональна л≥нгв≥стика, або функц≥онал≥зм, Ч сукупн≥сть шк≥л ≥ напр¤м≥в, ¤к≥ характеризуютьс¤ переважною увагою до вивченн¤ функц≥онуванн¤ мови ¤к засобу сп≥лкуванн¤.

¬иникненн¤ функц≥ональноњ л≥нгв≥стики датують червнем 1976 p., коли було створено ћ≥жнародне товариство функц≥ональноњ л≥нгв≥стики у ‘ранц≥њ, куди вв≥йшли так≥ вчен≥, ¤к ј.ћарт≥не, ћ.ћамуд¤н, ∆.ћунен, ≈.Ѕюйсанс, ƒж.’арв≥ та ≥н. ‘ункц≥онал≥зм сформувавс¤ ¤к альтернатива дескриптив≥зму Ћ.Ѕлумф≥льда ≥ глосематиц≥ Ћ.™льмслева. ¬еликий вплив на по¤ву цього напр¤му мав осередок ѕразькоњ функц≥ональноњ л≥нгв≥стики.

ќсновний принцип функц≥ональноњ л≥нгв≥стики Ч розум≥нн¤ мови ¤к ц≥леспр¤мованоњ системи засоб≥в вираженн¤ (ц≥льове призначенн¤ мови), ¤кий уперше був проголошений у Ђ“езах ѕразького л≥нгв≥стичного осередкуї в 1929 р. ‘ункц≥ональний п≥дх≥д передбачаЇ анал≥з функц≥ональноњ природи мовних одиниць та й мови загалом, за ¤кого акцентуЇтьс¤ на призначенн≥ мовноњ одиниц≥. —аме цим названий п≥дх≥д р≥знитьс¤ в≥д ≥нших, наприклад, формального.

«а останн≥ два-три дес¤тир≥чч¤ з'¤вилос¤ чимало функц≥ональних опис≥в багатьох мов на вс≥х њхн≥х р≥вн¤х, у тому числ≥ ≥ в ”крањн≥: Grammaire fonctionnelle du Français, ed. Par A. Martinet (P., 1973); Dik S. — Functional grammar (Amst., 1979); Ѕондарко A. ¬. ‘ункциональна¤ грамматика (Ћ., 1984); —люсарева Ќ. ј. ѕроблемы функционального синтаксиса современного английского ¤зыка (ћ., 1981); «агн≥тко ј. ѕ. ќснови функц≥ональноњ морфолог≥њ ( ., 1991); ¬ихованець ≤. –. Ќариси з функц≥онального синтаксису ( ., 1992); Ѕацевич ‘. —, осмеда “. ј. ќчерки по функциональной лексикологии (Ћьв≥в, 1997) та ≥н.

” функц≥ональн≥й граматиц≥ об'Їктом досл≥дженн¤ Ї функц≥њ морфолог≥чних ≥ синтаксичних, р≥дше лексичних, одиниць. “аке досл≥дженн¤ може проводитис¤ у двох напр¤мках Ч в≥д функц≥й до засоб≥в њх реал≥зац≥њ ≥ в≥д засоб≥в до њх функц≥й. ѕерший п≥дх≥д Ї основним, бо практично людина п≥д час комун≥кац≥њ в≥дшукуЇ, ¤к саме виразити певну думку, та й у навчанн≥ ≥ноземноњ мови головним Ї питанн¤, ¤ким чином нею можна передати певний зм≥ст. ѕроте й другий п≥дх≥д маЇ вагоме значенн¤, особливо коли застосовуЇтьс¤ сукупно з першим. ƒвосторонн≥й п≥дх≥д у функц≥ональн≥й л≥нгв≥стиц≥ виправданий тим, що певна функц≥¤ може реал≥зуватис¤ р≥зними мовними засобами, а один ≥ той самий зас≥б може виконувати р≥зн≥ функц≥њ.

ѕом≥тним набутком функц≥ональноњ л≥нгв≥стики Ї введена в науковий об≥г ќ.¬.Ѕондарком теор≥¤ функц≥онально-семантичного пол¤ ¤к системи р≥знор≥вневих мовних одиниць (лексичних, морфолог≥чних, синтаксичних), здатних виконувати одну сп≥льну функц≥ю, що ірунтуЇтьс¤ на сп≥льност≥ категор≥ального зм≥сту (аспектуальн≥сть, модальн≥сть, стан, персональн≥сть, посесивн≥сть, м≥ра, локативн≥сть, темпоральн≥сть тощо). “ак, наприклад, модальн≥сть може виражатис¤ синтаксично, морфолог≥чно ≥ лексично.

‘ункц≥онально-семантичне поле маЇ центр ≥ перифер≥ю. ÷ентром Ї одиниц¤, ¤ка найб≥льшою м≥рою спец≥ал≥зуЇтьс¤ на вираженн≥ певноњ семантичноњ категор≥њ. ™ моноцентричн≥ ≥ пол≥центричн≥ пол¤. ћоноцентричн≥ пол¤ ірунтуютьс¤ на граматичн≥й категор≥њ (пол¤ аспектуальност≥, темпоральност≥, модальност≥, персональност≥), а пол≥центричн≥ пол¤ Ч на сукупност≥ р≥зних мовних засоб≥в, ¤к≥ не створюють Їдиноњ гомогенноњ системи форм, вони Ї слабоцентрован≥ (пол¤ локальност≥, посесивност≥, ¤кост≥, к≥лькост≥, суб'Їктност≥, причини, умови та ≥н.).

‘ункц≥онально-семантичн≥ пол¤ р≥зних мов, в основ≥ ¤ких лежить одна й та сама семантична категор≥¤, можуть мати неоднакову структуру. “ак, у слов'¤нських мовах центром пол¤ аспектуальност≥ Ї категор≥¤ виду, а в н≥мецьк≥й мов≥, де виду немаЇ, центральну роль в≥д≥грають р≥зн≥ лексико-граматичн≥ засоби вираженн¤ граничност≥. –≥зноструктурними Ї в германських ≥ слов'¤нських мовах пол¤ означеност≥/неозначеност≥. якщо в германських мовах њх центром Ї граматична категор≥¤ означеност≥/неозначеност≥, то у слов'¤нських мовах, за вин¤тком болгарськоњ та македонськоњ, головними њњ репрезентантами Ї лексичн≥ та синтаксичн≥ засоби. Ѕондарко вважаЇ, що досл≥дженн¤ функц≥онально-семантичних пол≥в р≥зних мов Ї одним ≥з найважлив≥ших завдань функц≥ональноњ л≥нгв≥стики.

ќстанн≥м часом функц≥ональна л≥нгв≥стика використовуЇ де¤к≥ ≥дењ когн≥тивноњ л≥нгв≥стики. “ак, зокрема, Ѕондарко став досл≥джувати концептуальну структуру польових моделей та сп≥вв≥дношенн¤ ун≥версальних й ≥д≥оетн≥чних ¤вищ у функц≥онально-семантичних пол¤х.